1. Словник української мови Грінченка

безживний

Безживний, -а, -е

Безжизненный, мертвый. Краса безживна. Щог. В. 64.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безживний — безжи́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безживний — Мертвий, неживий, мертвотний; (образ) бездушний, невиразний, блідий. Словник синонімів Караванського
  3. безживний — -а, -е. Позбавлений життя; мертвий; прот. живий. || Який не має ознак життєздатності. || Позбавлений жвавості. || перен. Маловиразний, блідий. Безживний образ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безживний — БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя; позбавлений життя, мертвий; протилежне живий. [Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве... (Леся Українка); [Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла .. Словник української мови у 20 томах
  5. безживний — МЕ́РТВИЙ (про дім, вулицю і т. ін. — позбавлений ознак життя, порожній, спустілий), НЕЖИВИ́Й, БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ. Палац був порожній, мертвий (В. Винниченко); Мовчать квартали неживі, за мною тіні, тільки тіні (В. Словник синонімів української мови
  6. безживний — Безжи́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безживний — БЕЗЖИ́ВНИЙ, а, е. Який не має ознак життя, позбавлений життя; мертвий; протилежне живий. [Амфіон:] То [звірі] живі створіння, мають серце, коли не душу, але щоб каміння безживне, мертве… (Л. Укр., І, 1951, 448); [Ніна:] Що з цією дівчиною!.. Зомліла.. Словник української мови в 11 томах