беззгучний
БЕЗЗГУ́ЧНИЙ, а, е, заст.
Беззвучний, тихий.
Серед тихої, беззгучної ночі встають перед нього давні спогади (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗЗГУ́ЧНИЙ, а, е, заст.
Беззвучний, тихий.
Серед тихої, беззгучної ночі встають перед нього давні спогади (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)