беззгучний
БЕЗЗГУ́ЧНИЙ, а, е, заст. Беззвучний, тихий.
Серед тихої, беззгучної ночі встають перед нього давні спогади (Коцюб., І, 1955, 222).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗЗГУ́ЧНИЙ, а, е, заст. Беззвучний, тихий.
Серед тихої, беззгучної ночі встають перед нього давні спогади (Коцюб., І, 1955, 222).
Словник української мови (СУМ-11)