1. Словник української мови в 11 томах

беззгучний

БЕЗЗГУ́ЧНИЙ, а, е, заст. Беззвучний, тихий.

Серед тихої, беззгучної ночі встають перед нього давні спогади (Коцюб., І, 1955, 222).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззгучний — беззгу́чний прикметник беззвучний рідко Орфографічний словник української мови
  2. беззгучний — -а, -е, заст. Беззвучний, тихий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. беззгучний — БЕЗЗГУ́ЧНИЙ, а, е, заст. Беззвучний, тихий. Серед тихої, беззгучної ночі встають перед нього давні спогади (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах