беззубий
БЕЗЗУ́БИЙ, а, е.
1. Який не має всіх або багатьох зубів.
Вийшла бабище старая.., ряба, беззуба, коса (І. Котляревський);
Знахарка дивилася їй вслід і невідомо чому посміхалася беззубим ротом (А. Шиян);
Синій кит належить до беззубих китів (з навч. літ.);
// Який не має всіх або багатьох зубців.
Од його руху підскочив на лутці жінчин беззубий гребінь (М. Коцюбинський).
2. перен. Позбавлений різкості, гостроти, занадто м'який.
Яка убога, беззуба і невинахідлива наша пропаганда (О. Довженко);
Журнал у нас сірий, нецікавий, нудний! .. Критика беззуба, тривіальна (О. Бердник);
Більшість матеріалів газет беззубі, як у застійний період (з газ.);
// Який не може за себе постояти; слабовільний, не енергійний.
Молодих інколи дратує критика із старечих вуст, яка їм здається раз у раз просто тільки безсилим чи беззубим бурчанням (М. Рильський);
О, скільки на землі беззубих, бояться сонця і води!.. (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)