беззоряний
БЕЗЗО́РЯНИЙ, а, е.
Без зірок.
В саду темно й тепло-вогко. Небо беззоряне і темно-сіре (В. Винниченко);
Блакитні стовпи прожекторів шугали в темному беззоряному небі (О. Донченко);
Мряка стала стіною від землі до неба – глухого, беззоряного (О. Довженко);
В осінні беззоряні ночі того року в лісах і на болотах за Унечею часто чути було притамовані оклики: – Стій! Хто йде? (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)