беззоряний
БЕЗЗО́РЯНИЙ, а, е. Без зірок.
Блакитні стовпи прожекторів шугали в темному беззоряному небі (Донч., III, 1956, 420);
В осінні беззоряні ночі того року в лісах і на болотах за Унечею часто чути було притамовані оклики: — Стій! Хто йде? (Скл., Легенд. начдив, 1957, 38).
Словник української мови (СУМ-11)