беззубий
БЕЗЗУ́БИЙ, а, е.
1. Який не має всіх або багатьох зубів.
Вийшла бабище старая.., ряба, беззуба, коса (І. Котляревський);
Знахарка дивилася їй вслід і невідомо чому посміхалася беззубим ротом (А. Шиян);
Синій кит належить до беззубих китів (з навч. літ.);
// Який не має всіх або багатьох зубців.
Од його руху підскочив на лутці жінчин беззубий гребінь (М. Коцюбинський).
2. перен. Позбавлений різкості, гостроти, занадто м'який.
Яка убога, беззуба і невинахідлива наша пропаганда (О. Довженко);
Журнал у нас сірий, нецікавий, нудний! .. Критика беззуба, тривіальна (О. Бердник);
Більшість матеріалів газет беззубі, як у застійний період (з газ.);
// Який не може за себе постояти; слабовільний, не енергійний.
Молодих інколи дратує критика із старечих вуст, яка їм здається раз у раз просто тільки безсилим чи беззубим бурчанням (М. Рильський);
О, скільки на землі беззубих, бояться сонця і води!.. (П. Тичина).
Значення в інших словниках
- беззубий — беззу́бий прикметник Орфографічний словник української мови
- беззубий — Без зубів <�зубців>; (- критику) м'який, недошкульний, негострий, нерізкий; (хто) безпорадний, беззахисний. Словник синонімів Караванського
- беззубий — -а, -е. 1》 Який не має всіх чи багатьох зубів. || Який не має всіх чи багатьох зубців. 2》 перен. Позбавлений різкості, гостроти, занадто м'який. Беззуба критика. || Який не може за себе постояти; слабовільний, не енергійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- беззубий — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
- беззубий — Беззу́бий, -ба, -бе Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- беззубий — БЕЗЗУ́БИЙ, а, е. 1. Який не має всіх або багатьох зубів. Вийшла бабище старая.., ряба, беззуба, коса (Котл., І, 1952, 115); Знахарка дивилася їй вслід і невідомо чому посміхалася беззубим ротом (Шиян, Баланда, 1957, 187)... Словник української мови в 11 томах
- беззубий — Беззубий, -а, -е Беззубый, не имѣющій зубовъ. Ном. № 6667. Сіда, ряба, беззуба, коса, розхристана, простоволоса. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка