беззубий
БЕЗЗУ́БИЙ, а, е.
1. Який не має всіх або багатьох зубів.
Вийшла бабище старая.., ряба, беззуба, коса (Котл., І, 1952, 115);
Знахарка дивилася їй вслід і невідомо чому посміхалася беззубим ротом (Шиян, Баланда, 1957, 187);
// Який не має всіх або багатьох зубців.
Од його руху підскочив на лутці жінчин беззубий гребінь (Коцюб., II, 1955, 366).
2. перен. Позбавлений різкості, гостроти, занадто м’який.
Гуманізм Грабовськоео.. спрямований на боротьбу за інтереси трудящих, насичений ненавистю до їх гнобителів, вільний від релігійного всепрощення, беззубого толстовського "непротивлення злу" (Ком. Укр., 8, 1964, 75);
Беззуба критика;
// Який не може за себе постояти; слабовільний, не енергійний.
О, скільки на землі беззубих, бояться сонця і води!.. (Тич., І, 1957, 121).
Значення в інших словниках
- беззубий — беззу́бий прикметник Орфографічний словник української мови
- беззубий — Без зубів <�зубців>; (- критику) м'який, недошкульний, негострий, нерізкий; (хто) безпорадний, беззахисний. Словник синонімів Караванського
- беззубий — -а, -е. 1》 Який не має всіх чи багатьох зубів. || Який не має всіх чи багатьох зубців. 2》 перен. Позбавлений різкості, гостроти, занадто м'який. Беззуба критика. || Який не може за себе постояти; слабовільний, не енергійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- беззубий — БЕЗЗУ́БИЙ, а, е. 1. Який не має всіх або багатьох зубів. Вийшла бабище старая.., ряба, беззуба, коса (І. Котляревський); Знахарка дивилася їй вслід і невідомо чому посміхалася беззубим ротом (А. Шиян); Синій кит належить до беззубих китів (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- беззубий — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
- беззубий — Беззу́бий, -ба, -бе Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- беззубий — Беззубий, -а, -е Беззубый, не имѣющій зубовъ. Ном. № 6667. Сіда, ряба, беззуба, коса, розхристана, простоволоса. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка