безкарність
БЕЗКА́РНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до безка́рний.
Доводиться бої зі своїми людьми зводити, з тою нашою природженою безкарністю, з тим кари гідним безладдям (Б. Лепкий);
Горбулін кинувся в атаку, вже зовсім переконавшись у безкарності своїх промахів, не думаючи про силу супротивника (В. Собко);
Відчуття безкарності, як відомо, провокує нові, серйозніші порушення (із журн.);
* Образно. Безкарність і масштаби злочинств паралізують людську свідомість (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)