безкорисливий
БЕЗКОРИ́СЛИВИЙ, а, е.
Який не дбає про користь для себе, не шукає вигоди; некорисливий.
Я зовсім не хочу, щоб мої безкорисливі вчинки помічали плюсами (М. Хвильовий);
Приятелювання не припинялося з давніх-давен і справді було безкорисливим, увійшло в кров, і друзі рідними поробилися (Іван Ле);
Кажуть, тільки у горі, у печалі, у тузі Пізнаються хороші, безкорисливі друзі (В. Бичко);
Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди надасть безкорисливу допомогу (Д. Ткач);
Протистояти бездуховності може лише людина, у серці якої горить вогонь чистої і безкорисливої любові до ближнього, вогонь, що його здатна запалити лише релігія (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)