безкорисливо
БЕЗКОРИ́СЛИВО.
Присл. до безкори́сливий.
Благовістячи, я [апостол Павло] безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Любити – це давати насолоди іншому .. безкорисливо, так, щоб людина .. не почувала себе боржником (О. Гончар);
Ми щиро і безкорисливо надаємо матеріальну підтримку тим, хто її справді потребує (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)