безкорисливість
БЕЗКОРИ́СЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. безкори́сливий.
Йшлося про самовідданість людини, .. про безмежжя та безкорисливість материнської любові (О. Гончар);
Робив це з навмисною повільністю, мовби насолоджуючись своєю безкорисливістю (П. Загребельний);
Безкорисливість, самопожертва в дружбі, відкритість – чи не ці риси кожен хотів би бачити у своїх дітях, у собі? (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)