безкорисно
БЕЗКОРИ́СНО.
Присл. до безкори́сний.
Дорош бачить, що говорити з ним зараз безкорисно (Григорій Тютюнник);
Скільки світ життєлюбів тих зна, Що йому безкорисно всі сили Віддали (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗКОРИ́СНО.
Присл. до безкори́сний.
Дорош бачить, що говорити з ним зараз безкорисно (Григорій Тютюнник);
Скільки світ життєлюбів тих зна, Що йому безкорисно всі сили Віддали (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)