безкрай

БЕ́ЗКРАЙ, ю, ч., поет.

1. Безкраїсть, безмежжя.

Скільки оком кинеш – море! І манить безвістю своєю, і страшить безкраєм... (Остап Вишня);

Далі – нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Ю. Смолич);

Потім – простори моря і безкрай пустині. І загубленість у чужому світі (Н. Королева);

Там, за безкраєм, там, за горою – ти на синім морозі гориш (В. Стус).

2. чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь.

Коли розкрився світлий і тривожний безкрай материнської любові, в її кохання до Тимофія .. влилась нова течія (М. Стельмах).

3. у знач. присл. бе́зкрай (бе́зкраю). Дуже, надзвичайно.

Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові?.. (Дніпрова Чайка);

Хай знає весь світ, що ми безкраю на культуру могутні й багаті (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. безкрай — бе́зкрай іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. безкрай — -ю, ч., рідко. 1》 Безкраїсть, безмежжя. 2》 чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь. 3》 у знач. присл. безкрай (безкраю). Дуже, надзвичайно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безкрай — див. далечінь  Словник синонімів Вусика
4. безкрай — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого...  Словник синонімів української мови
5. безкрай — БЕ́ЗКРАЙ, ю, ч., рідко. 1. Безкраїсть, безмежжя. Скільки оком кинеш — море! І манить безвістю своєю, і страшить безкраєм… (Вишня, І, 1956, 162); Далі — нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Смолич, II, 1958, 15). 2. чого, перен.  Словник української мови в 11 томах