безкрай

БЕ́ЗКРАЙ, ю, ч., рідко.

1. Безкраїсть, безмежжя.

Скільки оком кинеш — море! І манить безвістю своєю, і страшить безкраєм… (Вишня, І, 1956, 162);

Далі — нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Смолич, II, 1958, 15).

2. чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь.

Коли розкрився світлий і тривожний безкрай материнської любові, в її коханні до Тимофія.. влилась нова течія (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 175).

3. у знач. присл. бе́зкрай (бе́зкраю). Дуже, надзвичайно.

Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові?.. (Дн. Чайка, Тв., 1960, 96);

Хай знає весь світ, що ми безкраю на культуру могутні й багаті (Тич., Магістралями життя, 1941, 73).

Значення в інших словниках

1. безкрай — бе́зкрай іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. безкрай — -ю, ч., рідко. 1》 Безкраїсть, безмежжя. 2》 чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь. 3》 у знач. присл. безкрай (безкраю). Дуже, надзвичайно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безкрай — БЕ́ЗКРАЙ, ю, ч., поет. 1. Безкраїсть, безмежжя. Скільки оком кинеш – море! І манить безвістю своєю, і страшить безкраєм... (Остап Вишня); Далі – нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Ю. Смолич); Потім – простори моря і безкрай пустині.  Словник української мови у 20 томах
4. безкрай — див. далечінь  Словник синонімів Вусика
5. безкрай — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого...  Словник синонімів української мови