безладдя
БЕЗЛА́ДДЯ, я, с.
Брак будь-якого ладу, порядку, системи.
Дурне безладдя лихо діє (Л. Глібов);
Мелодії сиплються, переплутуються в якомусь хаотичному безладді (І. Нечуй-Левицький);
Веселий та говіркий, він .. насміхувався над повітовим байдикуванням, над порядками городського життя, над громадянським безладдям (Панас Мирний);
Панувала якась внутрішня стрункість у безладді на етажерці (В. Підмогильний);
Знов піде в коридорі катавасія, перевибори старости.., скандали, безладдя (В. Винниченко);
Надмірного безладдя в кімнаті не було. Каргат перебільшив (Ю. Шовкопляс);
* Образно. Сонце побачило безладдя на небі .. та так було розсердилося, що цілий тиждень не показувалося людям (з переказу);
// Порушення встановленого порядку, норм громадського життя і т. ін.
Хай не будуть між вами [віруючими] суперечка, заздрість, гнів, обман, свари, нашепти, пихи, безладдя (Біблія. Пер. І. Огієнка);
// Розлад, неспокій (про душевний стан людини).
Душевна роздвоєність його така важка, внутрішнє безладдя так гнітить його, що він навіть похитується ідучи (О. Довженко).
(1) В поети́чному безла́дді – з незначною неохайністю, недбалістю.
Білі чисті хати скрізь біліли в садках, ніби чиясь вередлива рука, граючись, розкидала їх в поетичному безладді по горбах та долинах (І. Нечуй-Левицький);
Густа, в поетичному безладді.., бентежна чорна його шевелюра де-не-де, особливо на скронях, сріблилася примхливими позначками невмолимої сивини (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)