безладний
БЕЗЛА́ДНИЙ, а, е.
У якому немає ніякого порядку, ладу; хаотичний.
Чорне розпущене волосся безладною сіткою покриває її плечі і груди (Леся Українка);
Чудова черга вмить обернулась на безладну, розлючену юрбу (В. Підмогильний);
Перед його очима вимальовуються безладні, дивні нагромадження гір (С. Чорнобривець);
В голові вихрилися уривки безладних і невловимих думок (В. Козаченко);
// В якому немає певної системи, послідовності, ритму.
В хаті почалася безладна метушня (З. Тулуб);
Стукіт був нервовий, безладний (М. Руденко);
// Позбавлений будь-якої планомірності, організованості.
Щось немов стид і немов острах переняло пана Трацького на вид тих паперів, німих та не збитих свідків його хаотичного та безладного господарювання (І. Франко);
Поки що вів я життя безладне, нічого не робив – і се мене мучило (М. Коцюбинський);
В глибокій сніжній ріллі просувалися безладні загони і просто юрби людей (Іван Ле);
Безладне харчування – одна з причин виникнення виразкової хвороби (з навч. літ.);
// Нерозбірливий, безвідповідальний, нестриманий (у вчинках, діях і т. ін.).
І батьки, і школа мають безупинно нагадувати сучасним підліткам-акселератам, що безладні статеві стосунки можуть мати дуже гіркі наслідки (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)