безладний
БЕЗЛА́ДНИЙ, а, е. В якому немає ніякого порядку, ладу; хаотичний.
Чорне розпущене волосся безладною сіткою покриває її плечі і груди (Л. Укр., III, 1952, 576);
Перед його очима вимальовуються безладні, дивні нагромадження гір (Чорн., Визвол. земля, 1950, 195);
В голові вихрилися уривки безладних і невловимих думок (Коз., Сальвія, 1959, 106);
// В якому немає певної системи, послідовності, ритму.
В хаті почалася безладна метушня (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140);
Стукіт був нервовий, безладний (Руд., Вітер.., 1958, 347);
// Позбавлений будь-якої планомірності, організованості.
Щось немов стид і немов острах переняло пана Трацького на вид тих паперів, німих та не збитих свідків його хаотичного та безладного господарювання (Фр., III, 1950, 75);
Поки що вів я життя безладне, нічого не робив — і се мене мучило (Коцюб., III, 1956, 409);
В глибокій сніжній ріллі просувалися безладні загони і просто юрби людей (Ле, Наливайко, 1957, 47).
Словник української мови (СУМ-11)