безладно
БЕЗЛА́ДНО.
Присл. до безла́дний.
Цупкі покручені кущі винограду безладно розповзлись по вогкій землі (М. Коцюбинський);
Думки безладно плутались у голові (А. Головко);
Перелякані, збиті з пантелику німці, кидаючи зброю, навіть одяг, безладно тікали з хутора (Іван Ле);
Учитель і сам розумів, що говорить плутано, безладно (С. Журахович);
На вершині гори і досі збереглися сліди якихось руїн та безладно розкидані великі гранітні брили (з наук.-попул. літ.);
Атоми в молекулах розміщуються не безладно, а сполучаються один з одним у певній послідовності (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)