безлад
БЕ́ЗЛАД, у, ч.
Те саме, що безла́ддя.
Дім праведного – скарб великий, а в плоді безбожного безлад (Біблія. Пер. І. Огієнка);
На ці слова в залі знову пішов безлад. Учасники зборів гукали, схвалюючи ідею (Ю. Смолич);
Він .. уже читав серйозні книжки і вичитав, що деякі геніальні люди полюбляли безлад (Ю. Збанацький);
Панчишин .. почав розкривати тумбочки й картати за безлад (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)