безлад
БЕ́ЗЛАД, у, ч. Те саме, що безла́ддя.
Він.. уже читав серйозні книжки і вичитав, що деякі геніальні люди полюбляли безлад (Збан., Курил. о-ви, 1963, 24);
На ці слова в залі знову пішов безлад. Учасники зборів гукали, схвалюючи ідею (Смолич, Мир.., 1958, 223).
Словник української мови (СУМ-11)