безлично
БЕЗЛИ́ЧНО, діал.
Присл. до безли́чний.
[Пан (сердиться):] Та як можна безлично брехати? (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗЛИ́ЧНО, діал.
Присл. до безли́чний.
[Пан (сердиться):] Та як можна безлично брехати? (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)