безлично

безли́чно

прислівник

безсоромно

незмінювана словникова одиниця

діал.

Значення в інших словниках

1. безлично — БЕЗЛИ́ЧНО, діал. Присл. до безли́чний. [Пан (сердиться):] Та як можна безлично брехати? (Л. Мартович).  Словник української мови у 20 томах
2. безлично — безли́чно безсоромно, нахабно (ср, ст): Він викликував учнів і казав говорити те, що було задане. В часі того говорення сам дальше ходив по клясі перед першою лавкою, тягав за собою плахти паперів, на учнів не звертав уваги, а тим часом...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. безлично — БЕЗЛИ́ЧНО, діал. Присл. до безли́чний. [Пан (сердиться):] Та як можна безлично брехати? (Март., Тв., 1954, 90).  Словник української мови в 11 томах