безлюдько
БЕЗЛЮ́ДЬКО, а, ч., розм.
Те саме, що відлю́дник; відлюдько.
Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні з'їсти (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗЛЮ́ДЬКО, а, ч., розм.
Те саме, що відлю́дник; відлюдько.
Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні з'їсти (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-20)