безлік

БЕ́ЗЛІК, у, ч., рідко.

Те саме, що бе́зліч.

Став я позирати з берегових стін .. На жартливий безлік водяних тварин (Я. Щоголів);

Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. безлік — бе́злік іменник чоловічого роду безліч рідко  Орфографічний словник української мови
2. безлік — І БЕЗЛІЧ, сила-силенна, тьма-тьменна, кн. сонми; У ФР. купа, море, рій, гибіль; ЯК ПР. дуже БАГАТО, без ліку, без ліку-міри.  Словник синонімів Караванського
3. безлік — -у, ч., рідко. Те саме, що безліч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безлік — див. багато  Словник синонімів Вусика
5. безлік — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил.  Словник синонімів української мови
6. безлік — Бе́злік, -ку, -кові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безлік — БЕ́ЗЛІК, у, ч., рідко. Те саме, що бе́зліч. Став я позирати з берегових стін.. На жартливий безлік водяних тварин (Щог., Поезії, 1958, 357); Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків (Скл., Святослав, 1959, 55).  Словник української мови в 11 томах
8. безлік — Безлік, -ку м. = іі. безліч. Безлік водяних тварин. Щог. Сл. 91. Безліки пташок. Щог. Сл. 67.  Словник української мови Грінченка