безлік
БЕ́ЗЛІК, у, ч., рідко. Те саме, що бе́зліч.
Став я позирати з берегових стін.. На жартливий безлік водяних тварин (Щог., Поезії, 1958, 357);
Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків (Скл., Святослав, 1959, 55).
Словник української мови (СУМ-11)