безлюдько
БЕЗЛЮ́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що відлю́дник; відлюдько.
Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні з’їсти (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗЛЮ́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що відлю́дник; відлюдько.
Ото безлюдько! не хоче з людьми ні випити, ні з’їсти (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)