безліч
БЕ́ЗЛІЧ, і, ж.
Дуже велика, незліченна кількість кого-, чого-небудь.
Той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерті та безліч гріхів покриває! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць (І. Нечуй-Левицький);
Була то, правду кажучи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Леся Українка);
Ця думка знову до неї вернулась .. – така собі байдужа думка, одна з безлічі, що крутяться й зникають у голові (В. Підмогильний);
Крізь відчинені вікна струмував мішаний різкий дух безлічі його улюблених квітів (Л. Смілянський);
Розумію, що в глибинах людської свідомості і підсвідомості приховано безліч таємниць (О. Бердник);
Вчительське серце вміщує радості і болі сотень дітей та батьків і безліч буденних справ (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)