безмаль
БЕ́ЗМАЛЬ, присл.
1. розм. Чи не, майже.
– Вже ж Улянка безмаль шість літ має тепера (Леся Українка);
– Мешкали ми в них безмаль тиждень (М. Олійник).
2. у знач. вставн. сл., діал. Мабуть, певно.
Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)