безмаль

БЕ́ЗМАЛЬ, присл.

1. розм. Трохи менше; майже.

— Вже ж Уляпка безмаль шість літ має тепера (Л. Укр., III, 1952, 651);

— Мешкали ми в них безмаль тиждень (М. Ол., Чуєш.., 1959, 10).

2. діал. Мабуть, певно.

Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Л. Укр., III, 1952, 667).

Значення в інших словниках

1. безмаль — бе́змаль прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безмаль — пр., майже, чи не; (трохи не) без дрібку, без малого, за малим.  Словник синонімів Караванського
3. безмаль — присл. 1》 розм. Трохи менше; майже. 2》 діал. Мабуть, певно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безмаль — БЕ́ЗМАЛЬ, присл. 1. розм. Чи не, майже. – Вже ж Улянка безмаль шість літ має тепера (Леся Українка); – Мешкали ми в них безмаль тиждень (М. Олійник). 2. у знач. вставн. сл., діал. Мабуть, певно. Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
5. безмаль — МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм.  Словник синонімів української мови
6. безмаль — Бе́змаль, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безмаль — Безмаль нар. Безъ малаго, почти. Безмаль не двадцять. Шейк.  Словник української мови Грінченка