безліч
БЕ́ЗЛІЧ, і, ж. Дуже велика, незліченна кількість кого-, чого-небудь.
Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць (Н.-Лев., II, 1956, 223);
Була то, правду кажучи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Л. Укр., III, 1952, 740);
Крізь відчинені вікна струмував мішаний різкий дух безлічі його улюблених квітів (Сміл., Пов. і опов., 1949, 41).
Словник української мови (СУМ-11)