безмовність

БЕЗМО́ВНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до безмо́вний.

Безмовність жертв відбирала в нього [Меншикова] ту звірську насолоду, яку мучителям дає жах і тривога мучеників (Б. Лепкий);

Мабуть, ніколи не забуде Горпина того зимового лісу, білої урочистості й безмовності (Ю. Яновський);

Тут скрізь панує тиша нічного цикадного степу, безмовність моря, щедро залитого місячним світлом (О. Гончар);

Вуха немовби заклало ватою. Зникли всі звуки. Безмовність. Чорні хмари у небі. Звідки вони взялися (О. Бердник);

Знання власної нікчемності може зробити нас великими, підняти над безмовністю природи, яка ніколи нічого не знає (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. безмовність — безмо́вність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. безмовність — -ності, ж. Абстр. ім. до безмовний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безмовність — I безгомін, безгоміння, мовчання, німота, німотність, тиша, тишінь Фразеологічні синоніми: німа тиша II див. тиша  Словник синонімів Вусика
4. безмовність — ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю.  Словник синонімів української мови
5. безмовність — БЕЗМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безмо́вний. Мабуть, ніколи не забуде Горпина того зимового лісу, білої урочистості й безмовності (Ю. Янов., Мир, 1956, 149).  Словник української мови в 11 томах