безмовно
БЕЗМО́ВНО.
Присл. до безмо́вний.
Кожен бачив .. молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши-таки дощенту усе дороге та любе (Марко Вовчок);
Біля призьби безмовно стояли Ярина з Марійкою (Василь Шевчук);
У полі кипіла робота. Сивіли воли на ріллі, – А ввечері тиха дрімота Безмовно плила по землі (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)