безоари
БЕЗОА́РИ, ів, мн.
Тверді утворення із щільно збитої шерсті тварин, волокон рослин і т. ін., які нагромаджуються в шлунково-кишковому тракті жуйних, коней, рідше собак, котів і свиней.
Причиною виникнення кишкової непрохідності у тварини у віддалений післяопераційний період стали безоари (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)