безносий
БЕЗНО́СИЙ, а, е.
1. Який не має носа.
Маріка сиділа на печі, мляво одівала [одягала] свою безруку й безносу ляльку (С. Васильченко);
– Плачів моїх ждеш, окаянна! – в нестямі шепоче Вутанька вгору просто в безносе обличчя бабі (О. Гончар);
Та ще безноса .. кам'яна баба на невисокій .. могилі по той бік болітця (Ю. Мушкетик).
2. у знач. ім. безно́са, сої, ж., розм. Уявлювана постать смерті.
Зітхнув Сеспель .. Вже он, – чув те добре, – стоїть безноса з косою за плечима (Ю. Збанацький);
Безноса косить, несподівано відчиняючи двері то в одну, то в іншу домівку, – ніби бавиться (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)