безносий

БЕЗНО́СИЙ, а, е.

1. Який не має носа.

Маріка сиділа на печі, мляво одівала свою безруку й безносу ляльку (Вас., II, 1959, 216);

— Плачів моїх ждеш, окаянна! — в нестямі шепоче Вутанька вгору просто в безносе обличчя бабі (Гончар, Таврія, 1952, 370).

2. у знач. ім. безно́са, сої, ж., розм. Про уявлювану постать смерті.

Зітхнув Сеспель.. Вже он, — чув те добре, — стоїть безноса з косою за плечима (Збан., Сеспель, 1961, 437).

Значення в інших словниках

1. безносий — безно́сий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безносий — -а, -е. 1》 Який не має носа. 2》 у знач. ім. безноса, -сої, ж., розм. Про уявлювану постать смерті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безносий — БЕЗНО́СИЙ, а, е. 1. Який не має носа. Маріка сиділа на печі, мляво одівала [одягала] свою безруку й безносу ляльку (С. Васильченко); – Плачів моїх ждеш, окаянна! – в нестямі шепоче Вутанька вгору просто в безносе обличчя бабі (О. Гончар); Та ще безноса ..  Словник української мови у 20 томах
4. безносий — СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́СА розм., КІСТЛЯ́ВА фам., КИРПА́ТА фольк., КИРПА́ТА СВА́ШКА жарт., КИ́РПА фольк., КОСТОМА́ХА розм. А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті..  Словник синонімів української мови
5. безносий — Безносий, -а, -е Не имѣющій носа, безносый. Де багато баб, там дитя безносе. Ном. № 6667.  Словник української мови Грінченка