безоружний
БЕЗОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст.
Який не має при собі зброї; беззбройний.
Перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі (Леся Українка);
Це добре, що він взяв на себе команду. Хоч і безоружні, ми менше так скидаємось на сліпий своєю неорганізованістю натовп (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)