безоружний
БЕЗОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Який не має при собі зброї; беззбройний.
Перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі (Л. Укр., II, 1951, 324);
Це добре, що він взяв на себе команду. Хоч і безоружні, ми менше так скидаємось на сліпий своєю неорганізованістю натовп (Кол., На фронті.., 1959, 97).
Словник української мови (СУМ-11)