1. Словник української мови в 11 томах

безоружний

БЕЗОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Який не має при собі зброї; беззбройний.

Перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі (Л. Укр., II, 1951, 324);

Це добре, що він взяв на себе команду. Хоч і безоружні, ми менше так скидаємось на сліпий своєю неорганізованістю натовп (Кол., На фронті.., 1959, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безоружний — безору́жний прикметник беззбройний рідко Орфографічний словник української мови
  2. безоружний — БЕЗОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Який не має при собі зброї; беззбройний. Перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі (Леся Українка); Це добре, що він взяв на себе команду. Хоч і безоружні, ми менше так скидаємось на сліпий своєю неорганізованістю натовп (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах
  3. безоружний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не має зброї), БЕЗОРУ́ЖНИЙ заст.; НЕОЗБРО́ЄНИЙ (про людину — який не має при собі зброї; про військо — який не встиг або не зміг озброїтися). Словник синонімів української мови