безперемінно

БЕЗПЕРЕМІ́ННО.

1. заст. Присл. до безперемі́нний.

Він безперемінно був маршалом, а маршал був тоді не те, що тепер предводитель (Панас Мирний).

2. присл., діал. Обов'язково, неодмінно.

Значення в інших словниках

1. безперемінно — безперемі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. безперемінно — 1》 заст. Присл. до безперемінний. 2》 присл., діал. Обов'язково, неодмінно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безперемінно — 1. див. безперебійно 2. авжеж, аджеж, аякже, звичайно, доконче, конче, обов'язково, певно, певна річ, притьма, пробі, див. невідмінно, звісно  Словник чужослів Павло Штепа
4. безперемінно — Безперемі́нно, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. безперемінно — БЕЗПЕРЕМІ́ННО. 1. заст. Присл. до безперемі́нний. Він безперемінно був маршалом, а маршал був тоді не те, що тепер предводитель (Мирний, IV, 1955, 221). 2. присл., діал. Обов’язково, неодмінно.  Словник української мови в 11 томах
6. безперемінно — Безперемінно нар. Непремѣнно. Уночі безперемінно буду. О. 1862. VІІ. 43.  Словник української мови Грінченка