безпланово
БЕЗПЛА́НОВО.
Присл. до безпла́новий.
А хіба група, що вчиняє злочин за попередньою змовою, діє зовсім безпланово, без жодної домовленості щодо змісту, часу та послідовності дій, без елементарного розподілу обов’язків (функцій)? (з наук. літ.);
Проведений безпланово день накладає відбиток незадовільності і створює певні труднощі в наступні дні (з газ.);
Діяти безпланово.
Словник української мови (СУМ-20)