безпритульно
БЕЗПРИТУ́ЛЬНО.
Присл. до безприту́льний.
Вулицями маленького повітового міста безпритульно блукав індивід у задрипаному пальті й пролетарському картузику з облупленим козирком (В. Винниченко);
І не боліло серце чиновника від того, що сироти, напівсироти жили у сяких-таких наметах, безпритульно вешталися, хворіли (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)