безпритульність

БЕЗПРИТУ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.

1. Наявність бездоглядних, безпритульних дітей.

Значне місце в дитячій літературі 20–30-х років XX ст. зайняла тема безпритульності (з навч. літ.).

2. Стан за знач. безприту́льний.

Надовго зоставалось на душі тяжке, кривдне почуття своєї бурлацької безпритульності (О. Гончар);

Рано спізнав майбутній художник І. Левітан усю гіркоту жорстоких злиднів, безпритульність, постійне недоїдання (із журн.).

Значення в інших словниках

1. безпритульність — безприту́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. безпритульність — -ності, ж. 1》 Наявність бездоглядних, безпритульних дітей. 2》 Стан за знач. безпритульний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безпритульність — Безприту́льність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. безпритульність — БЕЗПРИТУ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Наявність бездоглядних, безпритульних дітей. Значне місце в дитячій літературі зайняла тема безпритульності (Іст. укр. літ., II, 1956, 109). 2. Стан за знач. безприту́льний.  Словник української мови в 11 томах