безпутник
БЕЗПУ́ТНИК, а, ч., розм.
Безпутна людина.
[Сестра Серахвима:] Отак вона завжди: як п'яницю то й криє, безпутника якого то й покриває (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗПУ́ТНИК, а, ч., розм.
Безпутна людина.
[Сестра Серахвима:] Отак вона завжди: як п'яницю то й криє, безпутника якого то й покриває (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)