безрідний

БЕЗРІ́ДНИЙ, а, е.

Який не має батьків, родичів; одинокий.

Були там і безрідні хлопці, ніхто їх не проводжав, ніхто не плакав за ними (Леся Українка);

Бувала коло заповітного каменю й Меланочка, підліток, сирота безрідна, занедбана й занехаяна по наймах (Ю. Яновський);

// Який утратив або порвав зв'язок зі своїм народом, своєю країною.

Яничарність – це ідеологія і настрої безрідних космополітів (з газ.);

Негоже нам уподібнюватися Іванам безрідним (з газ.);

* Образно. А по голому степу, мов та бурлацька доля у світі, помандрувало безрідне покотиполе (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. безрідний — (який не має родини) безсімейний, (який живе сам) одинокий, самотній, самітній// сам, сам-самісінький, один, сам-один, один-однісінький.  Словник синонімів Полюги
2. безрідний — безрі́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. безрідний — -а, -е. Який не має батьків, родичів; одинокий. || Який утратив або порвав зв'язок із своїм народом, своєю країною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безрідний — БЕЗДО́МНИЙ (який не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНІЙ (який не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ, БЕЗПРИХИ́ЛЬНИЙ діал., БЕЗПРИЧА́ЛЬНИЙ діал. (позбавлений домашнього притулку, родинної опіки).  Словник синонімів української мови
5. безрідний — Безрі́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безрідний — БЕЗРІ́ДНИЙ, а, е. Який не має батьків, родичів; одинокий. Були там і безрідні хлопці, ніхто їх не проводжав, ніхто не плакав за ними (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. безрідний — Безрідний, -а, -е Безродный. АД. І. 249. Вийди до мене, дівчино ти безрідная. Мет. 80. Тяжко на чужині безрідному проживати. Макс.  Словник української мови Грінченка