безсило

БЕЗСИ́ЛО.

Присл. до безси́лий.

Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в'яло, безсило (Леся Українка);

Андрій Григорович пустив безсило руки, весь опав, осів і заплющив очі (В. Винниченко);

Віктор безсило опустився на лаву (М. Руденко);

В кутку в пічці залізній полум'я безсило б'ється (А. Головко);

Мати здригнулась і замовкла. Рука її безсило скотилася з моєї голови й важко впала на постіль (Б. Антоненко-Давидович);

Максим чітко відчув, як його душа роздвоїлася і стало їх двоє. Один лежав безсило й збайдужіло, а другий звівся й закипів гнівом... (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. безсило — безси́ло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безсило — Присл. до безсилий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безсило — Безси́ло, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. безсило — БЕЗСИ́ЛО. Присл. до безси́лий. Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в’яло, безсило (Л. Укр., III, 1952, 708); Віктор безсило опустився на лаву (Руд., Вітер.., 1958, 152); В кутку в пічці залізній полум’я безсило б’ється (Головко, І, 1957, 179).  Словник української мови в 11 томах