безсило
БЕЗСИ́ЛО.
Присл. до безси́лий.
Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в'яло, безсило (Леся Українка);
Андрій Григорович пустив безсило руки, весь опав, осів і заплющив очі (В. Винниченко);
Віктор безсило опустився на лаву (М. Руденко);
В кутку в пічці залізній полум'я безсило б'ється (А. Головко);
Мати здригнулась і замовкла. Рука її безсило скотилася з моєї голови й важко впала на постіль (Б. Антоненко-Давидович);
Максим чітко відчув, як його душа роздвоїлася і стало їх двоє. Один лежав безсило й збайдужіло, а другий звівся й закипів гнівом... (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безсило — безси́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безсило — Присл. до безсилий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безсило — Безси́ло, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безсило — БЕЗСИ́ЛО. Присл. до безси́лий. Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в’яло, безсило (Л. Укр., III, 1952, 708); Віктор безсило опустився на лаву (Руд., Вітер.., 1958, 152); В кутку в пічці залізній полум’я безсило б’ється (Головко, І, 1957, 179). Словник української мови в 11 томах