1. Словник української мови в 11 томах

безсило

БЕЗСИ́ЛО. Присл. до безси́лий.

Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в’яло, безсило (Л. Укр., III, 1952, 708);

Віктор безсило опустився на лаву (Руд., Вітер.., 1958, 152);

В кутку в пічці залізній полум’я безсило б’ється (Головко, І, 1957, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсило — безси́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безсило — Присл. до безсилий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безсило — БЕЗСИ́ЛО. Присл. до безси́лий. Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в'яло, безсило (Леся Українка); Андрій Григорович пустив безсило руки, весь опав, осів і заплющив очі (В. Винниченко); Віктор безсило опустився на лаву (М. Словник української мови у 20 томах
  4. безсило — Безси́ло, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)