Словник української мови у 20 томах

безскоромник

БЕЗСКОРО́МНИК, а, ч.

У віруючих – людина, яка суворо додержується постів.

Він був святобожний, начитаний у богослов'ї, безскоромник і любитель обряду (О. Ільченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. безскоромник — безскоро́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. безскоромник — -а, ч. Віруюча людина, що суворо додержується постів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безскоромник — БЕЗСКОРО́МНИК, а, ч., заст. У віруючих — людина, що суворо додержується постів. Він був святобожний, начитаний у богослов’ї, безскоромник і любитель обряду (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 541).  Словник української мови в 11 томах
  4. безскоромник — Безскоромник, -ка м. Постникъ. Конотоп. у.  Словник української мови Грінченка